Ще кілька років тому він працював в охороні, займався спортом і захоплювався мотоциклами. Сьогодні старший сержант на псевдо Вірус керує взводом ударних БпЛА роти розвідувальних та ударних безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення «Мирний» батальйону безпілотних систем спеціального призначення 11 бригади імені Михайла Грушевського Національної гвардії України.
За його плечима – вища морська освіта, робота в охороні та служба у спецпідрозділі «Омега». Проте після початку повномасштабного вторгнення Вірус вирішив повернутися до військової справи.
«Перші пів року я ще працював, але після спілкування з колишнім побратимом по «Омезі» вирішив піти служити та долучився до 11 бригади Нацгвардії. Спочатку був у мобільно-вогневій групі, потім перейшов на посаду інструктора з фізичної підготовки», – згадує гвардієць.
Згодом він зрозумів, що хоче змінити напрям і безпосередньо брати участь у бойовій роботі. Тож вирушив до побратимів на Оріхівський напрямок і фактично почав новий етап своєї служби з нуля.
«Я вивчився на пілота БпЛА «Mavic», потім працював на «Matrice». Постійно питав, вчився, розбирався у тонкощах польотів FPV-дронів. І вже за кілька місяців створив власний екіпаж», – каже Вірус.
Сьогодні разом із побратимами він виконує бойові завдання, знищує особовий склад і техніку противника, а також ворожі дрони-«ждуни». Водночас командування взводом – це не лише робота з безпілотниками.
«Ти маєш думати про підготовку екіпажів, бойову роботу і водночас про кожного свого бійця. Оцінювати ризики, змінювати маршрути, вирішувати проблеми. У роботі з дронами завжди щось може піти не за планом – техніка, акумулятори, зв’язок. З досвідом рішення ухвалюються швидше, а ефективність зростає», – пояснює командир.
У бойовій роботі були й моменти, коли доводилося ризикувати власним життям.
«Якось на позиції без роздумів кинувся рятувати поранених побратимів. У такі моменти не думаєш про себе – береш аптечку, біжиш, шукаєш укриття, допомагаєш, аби боєць вижив і дочекався евакуації. Бувало й таке, що в лобове скло нашої автівки влетів ворожий дрон. Ми встигли вистрибнути, а він, на щастя, не здетонував», – згадує Вірус.
Війна змінила його ставлення до життя та речей, які раніше здавалися звичними.
«Починаєш більше цінувати життя і ті дрібниці, з яких воно насправді складається. Але водночас точно розумієш, заради чого продовжуєш працювати», – говорить гвардієць.
Сьогодні Вірус командує взводом, навчає нових пілотів і разом із побратимами продовжує бойову роботу.
«Ми воюємо за майбутнє нашої країни, за наших рідних і близьких, за незалежну Україну. Роботи ще багато. І військових забагато не буває. Тому долучайтеся», – каже він.
Нацгвардійці у складі інших підрозділів Сил оборони України продовжують боротьбу за світле майбутнє нашої держави.
